Купить где Рыльск МЯУ-МЯУ мука

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Братцы, здарова! Я ща расскажу как я провалил свои годы в учебе, но сэкономил себе ворох денег. Вообщем, дело так: я был студентом долбаного института, где все вокруг казалось таким унылым и серым. Рутина, учеба, преподаватели, все это превращало мою жизнь в чертову мучительную жопу. И я решил что-то с этим сделать! Прокачиваясь по инету, я наткнулся на приложение закладок в даркнете. Да-да, там, где все бомжи и рижцы скупают свои дозы! Меня заинтриговало и я решил попробовать, вдруг это то, что мне нужно. Нашел я наркокурьер, в бро сказал, что мне нужно много мефедрона и настоял, чтобы он был качественный, а то шляпа я не покупаю. Спустя два дня я уже держал в руках свою пачку с мефедроном. Чувствовал себя как настоящий пацан из группы риска. Дома я разложил все по столу, как гидропон на каннабис под лампой. И начал пробовать одну дозу за другой. Хотелось узнать, что это такое, как это работает, что мне даст этот бардачок. Грызло зашевелилось, как будто на него начали действовать глюки. Ощущение было сумасшедшим! Я ощущал такую энергию, что решил сразу сделать море дел. Прижимался на выпускные сессии, пока однокурсники мучились с учебой, я уже начал искать рутины и других кунг-фу под командованием головного спецназа "мефедрон". Как по маслу пошла жизнь! Я стал суперактивным в клубах и на вечеринках, где тусовалась вся крутая молодежь. Люди начали замечать меня, стали узнавать и уважать. Я стал героем ночи, братцы! Ну а институт? Ну его в жопу! Ведь там только тупые бардаки сидят! Я предпочел свободу и шикарную жизнь наркобомжа. Бро, я должен тебе сказать, что всё это было круто только в начале. Постепенно эйфория исчезала, а вместе с ней пропадала и радость жизни. Те фрагменты нереального чувства были нестоящими. Вместо них приходили нереальные глюки и панические атаки. Через нос я закладывал одну порцию за другой, чтобы хоть на время вернуться в то состояние, когда все было хорошо. Но это были только краткие мгновения счастья, которые тут же рассеивались, оставляя после себя мешок шняги. Я все больше терял контроль над своей жизнью. Мои друзья отворачивались, моя семья в отчаянии пыталась помочь, но я был уже настолько поглощен мефедроном, что не мог видеть ничего другого. Я жил одной гонкой за следующей дозой, за следующим моментом, чтобы забыть о своей жалкой реальности. И вот однажды я взял дозу, даже не помню сколько и не помню сколько это длилось. Просто пропал. Пришел в себя только в больнице, окруженный врачами и сестрами, которые смотрели на меня как на жалкое существо. Я понял, что в этой жизни я проиграл. Что я хочу сказать, братцы? Не трогайте эту гадость! Не бросайте свою жизнь ради нескольких мгновений несуществующего счастья. Ваша молодость, ваше будущее стоят гораздо больше, чем этот кучерявый порошок. Посмотрите вокруг, на своих друзей, на свою семью, на то, что вам действительно дорого. Не дайте этой шляпе уничтожить вашу жизнь. Нет, это не просто, но я люблю и ценю себя достаточно, чтобы бороться и вернуть свою жизнь обратно. И я верю, что вы тоже можете справиться с любыми трудностями, братцы! Так что бросай эту фигню и начни жить настоящей жизнью! Stay sober, bro!